Існує повторювана уява про стиль і моду Ріо-де-Жанейро: засмагле тіло, волосся, просолене морем, легкий одяг і невимушена витонченість. Цей образ красивий, кінематографічний і добре працює для зовнішнього сприйняття. У цьому візуальному коді Зони Суль справді є сила. Проте його недостатньо, щоб репрезентувати таке складне місто. Йдеться про вузький естетичний набір — переважно білий, прибережний, худорлявий і елітний.
Якщо перетнути тунель Санта-Барбара, далеко за Іпанемою, Копакабаною, Ботафогу та Фламенгу, відкривається місто з іншими правилами одягу. Тут мало хто цікавиться останніми тенденціями європейського літа або тим, як переосмислити мінімалізм. Від Центральної станції Бразилії до Санта-Круз, між робочим днем і ніччю на баїлі, одяг часто передається в родині або знаходиться в секонд-хендах. Якщо й шукати головні риси моди Ріо, то, ймовірно, це різноманіття та здатність створювати образ із того, що є під рукою — значно більше, ніж бежевий льон і Havaianas.
